Училище як доля
Швидко плине час... Здається, ще зовсім недавно, я, дівчинка-школярка, спостерігала із вікон своєї квартири за студентами медичного училища, які на перерві вибігали на вулицю, щоб погрітися на сонечку або купити булочку. У ті часи я навіть не уявляла, що доля приведе мене до медичного училища, адже для себе я обрала зовсім інший шлях – мріяла стати вченим-біологом. Але долю не оминути, і після закінчення педагогічного інституту вона привела мене працювати до Конотопського медичного училища – спочатку лаборантом, потім викладачем, а згодом – заступником директора з навчальної роботи.
Сьогодні я б хотіла розповісти про тих моїх колег, які свою долю свідомо пов’язали з Конотопським медичним училищем – прийшли вивчати медицину і залишилися в училищі на все життя.
Більше 40 років життя віддав училищу викладач фармакології Скляр Олексій Федорович. Маленьким хлопчиком-підлітком прийшов він в училище у 1967 році. Вчився завзято та наполегливо і закінчив училище з „червоним” дипломом. Відслужив строкову службу в армії, вступив до Київського медичного інституту, який теж закінчив з відзнакою, і повернувся до рідного училища – тепер вже як викладач. Сумлінність, наполегливість, висока вимогливість до себе та інших допомагають Олексію Федоровичу досягати позитивних результатів у своїй роботі. За довгі роки педагогічної праці виховав чимало медичних працівників. До речі, його донька Тетяна пішла шляхом свого батька – закінчила з відзнакою спочатку наше училище, потім Київський медичний університет, тепер працює фармацевтом і виховує сина Дмитрика. Можливо, він теж захоче продовжити цю чудову династію.
Якщо провести експрес-опитування серед медичних працівників нашого міста, то більшість з них добре знають і поважають Троца Володимира Михайловича, незмінного завідувача фельдшерського відділення вже майже 20 років та викладача інфекційних хвороб. Всі студенти-фельдшера знають – Володимир Михайлович для них як другий батько, який їх інколи й сварить, але перед усім – дуже любить і прагне виростити відповідальними людьми та гарними фахівцями. А починав Володимир Михайлович свій життєвий шлях, як і його теперішні вихованці, студентом фельдшерського відділення медичного училища, яке успішно закінчив у 1975 році. Потім – три роки служби на Балтійському флоті, робота фельдшером станції швидкої допомоги Конотопської ЦРЛ, навчання в Київському медичному інституті, і … знову рідне училище, яке справді стало долею.
Серед викладачів клінічних дисциплін є чимало наших випускників. Смирнова Лідія Миколаївна (викладач основ медсестринства) і Спаський Сергій Миколайович (викладач доклінічної хірургії) пройшли нелегкий шлях до вершин педагогіки. Випускники нашого училища, вони працювали в практичній медицині, повернулись до рідного училища – спочатку лаборантами, а з часом здобули вищу педагогічну освіту і сьогодні навчають студентів основам професійної майстерності. До речі, донька Лідії Миколаївни – Вікторія – з відзнакою закінчила училище, а згодом – Сумський медичний інститут. Зараз успішно поєднує нелегку роботу лікаря-гінеколога з викладанням у нашому навчальному закладі і вихованням чудової донечки Машеньки.
Подібний шлях пройшли і їх молодші колеги – викладачі основ медсестринства Лисюк Ірина В’ячеславівна та Тимошенко Наталія Валеріївна. У 1997 році вони закінчили медсестринське відділення, працювали в практичній медицині та заочно здобували вищу педагогічну освіту, повернулись до рідного училища викладачами. Молоді, але дуже професійні, вимогливі та доброзичливі, вони дають студентам шлях у професію.
Є в нашому колективі ще одна наша чудова випускниця – лаборант кабінету інформатики Юрченко Тетяна Анатоліївна. На жаль, Тетяна не здобула вищу освіту, але здобула, мабуть, щось більш важливе – любов та повагу всього колективу. Голова профспілки студентів, незмінний член профкому викладачів, вона є справжнім лідером, професіоналом з великої літери, завжди готова допомогти і колегам, і студентам.
Ще одна Тетяна Анатоліївна Рожкова (випускниця 2003 року) – прийшла до нас працювати лаборантом цього року. Працює всього три місяці, але зуміла влитися в колектив, і, сподіваємось, залишиться у нас надовго.
У 2010 році в училище прийшов викладати хірургію ще один наш молодий випускник, справжній відмінник – Сосненко Володимир Михайлович, „Володимир Михайлович №2”, як жартома ми інколи його називаємо. Сподіваюсь, що училище і для нього стане покликанням та долею.
Також гармонічно увійшли в наш колектив молоді викладачі-сумісники: Сушко Олександр Анатолійович (випускник 1997 року), викладач терапії; Полторацький Роман Геннадійович (випускник 2002 року), викладач терапії; Перерва Галина Григорівна (випускниця 2004 року), викладач догляду за хворими; Яблуновська Вікторія Юріївна (випускниця 2003 року), викладач акушерства і гінекології. Ця завзята молодь тільки починає опановувати таємниці педагогічної праці, але у них є основне – бажання працювати, вчитися самим та вчити студентів, відданість своїй справі та любов до студентів як до своїх молодших колег.
А для мене особисто прихід в наш колектив молодих колег – це велике щастя, адже всі вони – мої учні. А для вчителя найбільша радість і успіх, коли його учні йдуть його шляхом.
