З ювілеєм, рідне училище!
Час спливає швидко. Ніби вчора був 2006 рік, коли я став випускником Конотопського медичного училища, а вже зараз навчаюсь на 5 курсі Донецького Національного медуніверситету ім. Горького. Але як приємно усвідомлювати, що ті знання і вміння, які дали нам викладачі Конотопського медичного училища, допомагають у подальшому опановуванні складної і цікавої науки – медицини.
Хочеться згадати і щиро подякувати куратору групи Вікторії Вікторівні Гайван і всім іншим викладачам, які нас вчили бути не тільки фахівцями своєї справи, а й взірцем вихованості, чесності, інтелігентності.
Всі дороги ведуть у Конотоп – місто юності, місто, яке не можна не любити. Коли повертаєшся сюди знову і знову, душа радіє і співає!
Поздоровляю рідне училище з величавим ювілеєм!
Бажаю викладачам і студентам міцного здоров’я та досягнень у праці та навчанні і дарую вірш про чудове місто – Конотоп:
Конотопе, я твій
| Час біжить як пісок, як вода. Не спинити потоки подій. І куди не закинуть літа, Конотопе, у серці я твій... Перші кроки по рідній землі, Так невпевнено ніжки робили, Твоє сонце тоді вже мені Подавало наснаги і сили. Колиска мого ти дитинства, Зігріта піснями гаїв, Ніжністю рук оповита, Й любов’ю коханих батьків. Дзвоники перші лунають В пам’яті миттю чудес, Коли серце моє завмирало Під стукіт трамвайних колес. Перші зізнання й розлуки, Перші любові слова. В прогулянках сплетені руки, Кохання вся сила жива! Вулиці з парками тихо Розмову щоночі ведуть, Шепочуть про радість і лихо, Що разом з роками пливуть. Неба широкеє море Цілує верхівки дахів, Де місяць чекає на зорі, Щоб разом піти до полів. | І хай сивина вже на скронях, Й нові покликання ростуть. Я завжди у твоєму полоні, Де щастя і радість живуть. Місто моє ти казкове, Збудоване міццю віків. Думками вертаюсь я знову До рідних мені берегів. Хай птахами гомін злітає Про велич і славу твою, А жителі горя не знають І люблять сторонку свою. Час біжить, як пісок, як вода. Не спинити потоки подій. І куди не закинуть літа, Конотопе, у серці я твій... |
