Минають дні, відлітають у вічність...
Три роки промайнуло з того часу, як уперше опинилися на подвір’ї медичного училища. Але, як зараз, пам’ятаю ті перші слова, якими зустрів нас тієї миті таких нерішучих та несміливих, найулюбленіший директор Косар Анатолій Антонович. І ті слова назавжди викарбувалися в пам’яті. „З гордістю та честю носіть звання медичного працівника, адже ми лікуємо не лише хвороби, а серця і душі людей!” Анатолій Антонович завжди був опорою і надійною підтримкою для кожного студента. Щоранку ласкавою посмішкою зустрічав нас в училищі. У тяжкі хвилини смутку, моменти переживання добрим словом міг підтримати кожного. Багато траплялось протягом трьох років – хотілося відпочивати, а треба було готуватися до іспитів та заліків, не обходилося і без образ та розчарувань... І тоді найпершим, до кого ми зверталися по допомогу, був Анатолій Антонович.
Наше медичне училище пережило різні часи: роки війни, перебудови. І зараз, коли ми бачимо, яким прекрасним воно стало – сучасний ремонт, обладнані навчальні аудиторії, комп’ютерні зали -ми маємо сказати спасибі людині, яка приклала максимум зусиль, щоб наше рідне училище досягло таких висот.
Шановний Анатолію Антоновичу, від імені нашого випуску хочу привітати Вас та Ваш колектив училища з такою визначною подією – із 80-річчям. Бажаю подальших успіхів, наснаги, здоров’я та удачі. Нехай Вас завжди супроводжує радість, добробут та благополуччя.