З ювілеєм, рідне училище!
Як зараз, пам'ятаю свій перший день в училищі. Того вересневого ранку нас радо зустрічали усміхнені викладачі. Згадую, як боязко й несміливо переступила поріг кабінету з анатомії. Але прийшов час, і педагогічний колектив став для мене справжньою родиною, а стіни училища – рідною домівкою.
За роки навчання всіляке траплялося – заліки, екзамени, хвилини радості й смутку, ніколи в світі не забути перший екзамен з фармакології, хвилювання, переживання...
І ось моєму рідному училищу виповнюється 80 років.
Зараз дуже сумую за світлими кабінетами, найулюбленішими і най-мудрішими викладачами. Знову хочеться пройтися гамірними коридорами, зустріти десь на другому поверсі улюбленого директора – Анатолія Антоновича, який завжди своєю посмішкою запалював незгасаючий вогник у серці кожного студента. Знову опинитися на туристичному зльоті навколо багаття під акорди гітари. Назавжди залишаться в пам'яті дивовижні концертні програми, наукові конференції, незабутні спортивні змагання –жага до перемоги, напруга, переживання, командний дух, підтримка, злети й падіння, відчуття поразки і такої довгоочікуваної перемоги. Та час іде ...
Саме завдяки нашому медичному училищу, мудрим, наполегливим викладачам я отримала безцінні знання й зрозуміла, що медичний працівник – це не професія, це – покликання.
Шановний Анатолію Антоновичу! Від щирого серця вітаю Вас і весь педагогічний колектив зі святом – 80-річчям училища! Нехай недуги й негаразди оминають Вас, а радість, щастя, успіх і добробут супроводжують завжди.
Кожен з нас, випускників, залишив у стінах рідного училища частинку своєї душі. І хоч ми розлетілися, як пташенята, завжди будемо пам'ятати Вас, знову й знову думками й спогадами повертатися до нашого училища.
Ми дякуємо вам за все на світі,
За вашу мудрість вчительську святу,
За відданість уже дорослим дітям,
За світлий погляд, щирість, доброту.
Нехай вам щастя й радість посміхнеться,
Тривога і печалі оминуть,
Душа і серце піснею озветься,
Нещастя стороною обійдуть.
